8 клас. Захворювання органів сечовиділення, їх профілактика

Захворювання органів сечовиділення, їх профілактика

Мета уроку: розкрити роль шкіри у виділенні продуктів життєдіяльності; розглянути найпоширеніші захворювання органів сечовидільної системи; визначити засоби профілактики захворювань; розвивати критичне мислення та творчі здібності учнів; удосконалювати вміння працювати з додатковою літературою; виховувати бережливе ставлення до свого здоров’я та здоров’я оточуючих.

Очікувані результати: учні характеризують складові шкіри, які беруть участь у виділенні; пояснюють роль шкіри в процесах виділення; учні застосовують знання для профілактики захворювань сечовидільної системи.

Обладнання: презентація”Захворювання сечовидільної системи”,підручник, картки з тестовими завданнями

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

1. Організаційний етап

Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку.

2. Перевірка домашнього завдання й актуалізація опорних знань учнів

2.1. Тестові завдання на встановлення однієї правильної відповіді.

1. Центр рефлексу сечовипускання розташований у мозку:

А довгастому

Б проміжному

В спинному

Г мозочку

2. Процес фільтрації в нирках відбувається у:

А пірамідках

Б тільцях нефронів

В ниркових мисках

Г звивистих канальцях

3. Процес реабсорбції в нирках відбувається у:

А пірамідках

Б тільцях нефронів

В ниркових мисках

Г звивистих канальцях

4. За звичайних умов в організмі людини утворюється вторинної сечі:

А 1 л

Б 1,5 л

В 2,5 л

Г 2 л

5. За звичайних умов в організмі людини утворюється первинної сечі:

А 100 л

Б 150 л

В 250 л

Г 200 л

6. Через нирки за добу протікає крові:

А 15 л

Б 150 л

В 1500 л

Г 1,5 л

7. Унаслідок якого процесу відбувається утворення первинної сечі:

А реабсорбції

Б кристалізації

В фагоцитозу

Г фільтрації

8. Унаслідок якого процесу відбувається утворення вторинної сечі:

А реабсорбції

Б кристалізації

В фагоцитозу

Г фільтрації

2.2. «Цікаві запитання».

• Чи може склад сечі змінюватись залежно від характеру їжі або від кількості випитої рідини?

• У сечі людини під час аналізу виявлено білок. Про що це може свідчити?

• Чому капілярні клубочки і канальці нефрону легко уражаються отрутою і надлишками лікарських препаратів?

Доведіть взаємозв’язок систем організму на прикладі узгодженої роботи травної, дихальної, кровоносної, сечовидільної систем і шкіри.

3. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя.

Китайці кажуть, що якщо в людини здорові нирки, вона може претендувати на довголіття. Здоров’я нирок є обов’язковою умовою для нормального функціонування всього організму, оскільки вони відповідальні за виведення продуктів обміну, токсинів, надлишку солей і води. Нирки регулюють склад крові і відповідають за регулярне очищення організму від чужорідних сполук. Щоб попередити виникнення проблем зі здоров’ям, важливо знати, що корисно для нирок.

Повідомлення теми уроку. Спільне з учнями визначення мети і завдань уроку.

4. Засвоєння нового матеріалу

План пояснення нового матеріалу

1. Роль шкіри у виділенні продуктів життєдіяльності.

Бесіда

• Чому шкіру відносять до органів виділення? (Шкіра виконує видільну функцію за рахунок наявності потових і сальних залоз.)

• Який склад поту? (До складу поту входять вода, солі, сечовина, сечова кислота, креатинін і деякі інші сполуки.)

• Чим піт відрізняється від сечі? (Меншою концентрацією.)

• Коли відбувається посилене потовиділення? (Посилене потовиділення спостерігається при стресових ситуаціях (гнів, страх), сильному болю, при вживанні гарячих напоїв. Якщо в організмі мало води, то зменшується потовиділення.)

Постановка проблемного питання

• Чи можуть потові залози повністю замінити нирки? (Потові залози повністю не здатні замінити нирки. Вони до деякої міри здатні компенсувати видільну функцію нирок у тих випадках, коли зменшується кількість сечі, що виділяється хворими нирками. При цьому потовиділення збільшується в 2–3 рази і у складі поту підвищується вміст сечовини.)

Вправа «Коло ідей»

• Чому в спеку зменшується кількість виділення сечі протягом доби?

2. Захворювання органів сечовиділення, їх профілактика. (Розповідь учителя, повідомлення учнів, бесіда, складання опорних конспектів, заповнення таблиці.

Розповідь учителя

Будь-який хворобливий процес, що виникає у нирках, призводить до порушення їхньої функції. Це означає, що вони частково або повністю втрачають свою гомеостатичну функцію регулювання вмісту води і солей, виведення продуктів білкового обміну, що призводить до порушення гомеостатичної рівноваги та самоотруєння.

Нирки, сечоводи, сечовий міхур, сечівник можуть уражатися різними мікроорганізмами, які потрапляють у ці органи через кров із різних осередків інфекції в організмі, наприклад під час ангіни, захворювання зубів. Це так звана низхідна інфекція. Якщо людина не дотримується правил особистої гігієни, хвороботворні мікроорганізми проникають через сечівник у сечовий міхур і звідти поширюються на інші сечовидільні органи, спричинюючи їхнє запалення. Це висхідні інфекції.

Найпоширеніші захворювання органів сечовидільної системи:

— запалення різних елементів нирки: нефрит, пієлонефрит, гломерулонефрит;

— цистит — запалення слизової оболонки сечового міхура;

— уретрит — запалення сечівника;

— сечокам’яна хвороба.

Повідомлення учнів

Гломерулонефрит

Гломерулонефрит — дуже тяжка хвороба усього організму з переважним ураженням ниркових клубочків обох нирок. Це захворювання належить до інфекційно-алергічних хвороб. Найчастіше він виникає в людей, що перенесли стрептококову інфекцію (ангіну, скарлатину), мають хронічний тонзиліт, гайморит або каріозні зуби. Часто причиною гломерулонефриту є переохолодження організму, яке активізує стрептококову інфекцію, а також знижує опірність імунної системи до нього. Іноді гломерулонефрит виникає тільки як алергічне захворювання, коли антигеном є неінфекційний чинник, на який також виробляються антитіла. Це буває в разі переливання несумісної за групою крові, введення імунних сироваток, застосування деяких ліків (наприклад антибіотиків). Характерною ознакою гломерулонефриту є зменшення (до 100–300 мл) або припинення виділення сечі. В організмі затримується вода та хлорид натрію. Унаслідок цього утворюються набряки, які особливо помітні на обличчі. У вторинній сечі з’являються білки й еритроцити. Сеча червоніє і набуває вигляду «м’ясних помиїв». Утрата із сечею великої кількості еритроцитів призводить до розвитку анемії. Унаслідок затримки солі та води у хворих значно підвищується артеріальний тиск. Тяжке самоотруєння організму продуктами білкового обміну спричинює сильний головний біль, порушення зору, надзвичайну кволість, часті блювання. Цю хворобу ніякими народними, нетрадиційними методами вилікувати не можна, тому слід вчасно звернутися до лікаря. Профілактика гломерулонефриту в основному полягає у лікуванні хронічних вогнищ стрептококової інфекції (каріозні зуби, тонзиліт, гайморит тощо), ангіни, униканні переохолодження організму та зловживання сонцем.

Пієлонефрит

Пієлонефрит — запалення ниркової миски — типовий місцевий запальний процес мікробного походження, що відбувається переважно в одній нирці. Інфекційний чинник здебільшого потрапляє у ниркову миску так званим висхідним шляхом із статевих органів, уретри, сечового міхура. Іноді інфекційний чинник потрапляє у нирку з кров’ю або лімфою (низхідний шлях ураження), наприклад як ускладнення грипу, запалення легенів, каріозного ураження зубів, гаймориту. Розвиткові пієлонефриту сприяє застій сечі внаслідок малорухливого способу життя, наявності камінців у нирковій мисці, при запорах, блукаючій нирці, під час вагітності. Трапляється гострий та хронічний пієлонефрит. Гострий пієлонефрит супроводжується підвищенням температури тіла до 40 °С, ознобом, загальним нездужанням, блюванням, болем у поперековій ділянці та у верхній частині живота. Сеча стає каламутною від великої кількості лейкоцитів та злущеного епітелію ниркових мисок і сечовивідних шляхів. Хронічний пієлонефрит має тривалий, хвилеподібний перебіг з періодами загострення. У період затухання процесу хворий може почувати тільки загальне нездужання, та в сечі постійно виявляються лейкоцити. У цьому періоді хвороби потрібна дієта з обмеженням солі, із забороною вживання смаженого м’яса та риби, грибів, копченостей, прянощів, алкоголю. Рекомендується їсти більше свіжих огірків, петрушки, селери, кавунів, меду, пити узвари. До комплексу лікування, призначеного лікарем, можна додати відвари лікарських рослин, які мають антибактеріальну та протизапальну дію: кропиви, кропу, споришу, звіробою, деревію, кореня лопуха, березових бруньок, ягід чорної бузини, трави цикорію, листки чорниць, шовковиці.

Сечокам’яна хвороба

Сечокам’яна хвороба характеризується появою камінців у ниркових чашках та мисках. Камінці складаються із компонентів сечі (сечова кислота, солі кальцію та фосфору тощо). Причиною цієї хвороби можуть бути надмірне вживання білків тваринного походження, м’ясних і рибних бульйонів, копченостей, помідорів, щавлю, порушення щитоподібної та паращитоподібних залоз, що регулюють обмін кальцію, застій сечі (гіподинамія, запори); значення мають спадкові фактори та вживання алкоголю. Камінець у нирковій мисці або чашках виявляє себе ниючим болем у поперековій ділянці. За різкого фізичного навантаження може статися ниркова колька — напад сильного болю у поперековій ділянці та животі. Її виникнення пов’язане з тим, що камінець, зрушивши зі звичного місця, потрапив у сечовід. Крім нестерпного болю, хворий відчуває сильний озноб, може бути багаторазове блювання, температура тіла підвищується до 38–40 °С. За виникнення ниркової кольки слід негайно викликати «швидку допомогу». Запобігають утворенню камінців та сприяють виходу із сечею маленьких камінців рухливий спосіб життя, відвари сечогінних рослин.

Цистит

Цистит — запалення слизової оболонки сечового міхура, що виникає в разі проникнення інфекції в міхур висхідним шляхом. Найчастіше інфекційним чинником буває кишкова паличка, стафілокок, хвороботворні грибки та найпростіші. Ця хвороба може виникнути внаслідок порушення правил особистої гігієни, купання у забруднених ставках, переохолодження тощо. Виникненню циститу сприяє застій сечі (гіподинамія, запори), зловживання алкоголем, пивом, часте вживання прянощів, копчених і смажених продуктів. Ознаками циститу є часті позиви на сечовипускання, гострий, пекучий або сверблячий біль знизу живота, особливо в кінці сечовипускання, озноб, значне підвищення температури тіла. Іноді в сечі з’являються білки. Лікувати це захворювання повинен тільки лікар. Профілактика циститу полягає у дотриманні правил особистої гігієни, занятті фізичною культурою, одяганні по погоді та сезону, відмові від зловживання алкоголем, пивом, гострими, смаженими та пряними стравами.

Узагальнення до повідомлень учнів

• Які причини захворювань органів сечовидільної системи?

• Як запобігти захворюванням?

Складання опорного конспекту

Причини захворювань:

• низхідна інфекція

• висхідна інфекція

• загальне переохолодження організму

• застуди

• отруйні речовини

• лікарські препарати

Щоб запобігти захворюванням органів сечовиділення, слід дотримуватись певних вимог:

— раціональне і збалансоване харчування;

— загартовування, але без переохолодження;

— своєчасне лікування зубів і ангін, тонзилітів;

— обережне поводження з ліками, отрутами;

— дотримання особистої гігієни, статевої гігієни;

— не вживати спиртні напої;

— не перевтомлюватися;

— правильний режим праці, відпочинку, сну.

Заповнення таблиці

Захворювання органів сечовиділення

Назва захворювання	Цистит	Уретрит	Сечокам’я на хвороба	Пієлонеф рит	Гломеруло нефрит
Симптоми
Причини
Профілактика

5.1. «Ти — мені, я — тобі».

Учні складають запитання з вивченої на уроці теми, щоб поставити його будь-кому зі своїх однокласників. Учень, який отримав запитання і дав на нього відповідь, має право поставити своє запитання.

6. Підбиття підсумків уроку

7. Домашнє завдання

Опрацювати $23

Індивідуальні та творчі завдання.

Скласти текст з помилками.